Головна
Історія кафедри
Викладацький склад
Навчальна робота
Наукові розробки
Кафедра пропонує
Оголошення
Наші пасічники



Контакти:

Адреса: м. Київ,
вул. Генерала Родимцева, 19,
Голосіївська навчально-дослідна пасіка

Телефон:   527-80-71
527-88-58

Фізіологічні аспекти використання хелатних сполук у живленні бджіл


Національний аграрний університет

Лосєв О. кандидат сільськогосподарських наук
Шевченко Л. кандидат ветеринарних наук
Гришко С. магістр


Для нормальної життєдіяльності і розмноження бджолина сім’я, незалежно від періоду сезону, повинна отримувати з кормом білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та воду [5, 8]. При цьому головним джерелом білків, жирів, мінеральних речовин, вітамінів є квітковий пилок [8, 9, 10, 11].

У практиці бджільництва багатьох країн світу, де запаси нектару невеликі, застосовується часткова заміна меду цукром для підгодівлі бджіл, а також стимулювання росту й розвитку сімей.

Встановлено [1, 6], що переробка бджолами великої кількості цукрового сиропу за короткий проміжок часу, викликає підвищену потребу у ферменті, який виділяється в недостатній кількості із-за обмеженої можливості залоз бджіл. Переробка цукрового сиропу бджолами призводить до зношування організму, прискорює його старіння і скорочує тривалість життя. Тому виникає необхідність стабілізувати живлення бджіл і обмін речовин у їх організмі, де макро- та мікроелементи відіграють провідну роль.

Серед багаточисельної групи хімічних елементів, які регулюють різні функції в тканинах тварин та бджіл, є біометали. До них належать іони п’яти металів із замкнутими електронними оболонками (Na, K, Mg, Ca, Zn), чотирьох з недобудованою d-електронною оболонкою (Mn, Fe, Co, Cu) та одного, у іона якого можуть з’являтися електрони на 4-d-оболонці (Мо). Всі названі біометали надходять в організм тварин різними шляхами у вигляді добавок профілактичних та лікувальних засобів. Переважна більшість перерахованих сполук є солями мікроелементів з неорганічними кислотами, застосування яких як джерел мікроелементів у годівлі тварин буває малоефективним [1, 3]. Значно кращі результати досягаються при застосуванні комплексних сполук металів з амінокислотами, органічними кислотами тощо.

У природних умовах бджолина сім’я має можливість поповнювати потреби власного організму та сім’ї поживними речовинами, вибираючи з наявних кормів у навколишньому середовищі найбільш потрібні види нектару та пилку з квітів різних ботанічних видів рослин.

Виходячи з цього постає запитання, наскільки вірно пропонуємо використовувати для поповнення її організму різні вуглеводні, білкові та мінеральні добавки, розроблені людиною. Тому своїми дослідженнями ми намагались встановити реакцію бджіл на підгодівлю їх кормами з добавками хелатних та сульфатних мінеральних речовин.

З метою встановлення здатності бджолиних сімей реагувати на якість корму ми спирались на роботи Нестерводського В.А., який у 20-х роках минулого століття який своїми дослідженнями встановив, що бджоли чітко розрізняють ступінь мінералізації води [5]. Підтвердженням цьому були також роботи Frisch K, Jander R. [7], Єськова Е.К. [2], Левченка І.О. [4], які зазначали, що бджоли чітко розрізняють концентрацію цукрів у розчині, про що інформують інших характерними сигналами. Результати досліджень реакції бджіл на форми мінеральних добавок при підгодівлі цукром наведені в таблиці 1.



Таблиця 1 - Кількість відвідувань бджолами годівниць з різними мінеральними добавками, особин

Дослідні групи
Кормові добавки
M±m
Lim
група А
хелати
**19,3±4,83
58-6
сульфати
*10,8±*10,8
18-3
цукор
(контроль)
6,9±2,11
26-2
група B
хелати
10,1±1,09
23-1
сульфати
9,7±0,81
17-1
цукор
(контроль)
9,5±1,01
25-2
група Д
хелати
6,0±1,02
14-1
сульфати
5,7±1,09
18-1
цукор
(контроль)
4,4±0,93
14-1

*Р>0,90; **Р>0,98 порівняно з контрольною групою

Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що бджолині сім’ї по-різному реагують як на сам вид корму, так і на різну ступінь мінералізації тієї чи іншої добавки.

За кількістю відвідувань, бджоли надають перевагу хелатам, а потім вже сульфатам. Проте різниця в цих групах теж незначна. Так в групі “В” вона складала 0,4 рази, а “Д” – 0,3 рази. Не досить чітка перевага у відвідуванні та споживанні, на нашу думку може пояснюватись тим, що бджолині сім’ї на період проведення експерименту не відчували гострий дефіцит в того чи іншого мінерального елементу через їх поповнення із природних джерел (квітковий пилок).

Проте, зовсім інша картина спостерігалась у групі “А” (табл. 2), де для приготування корму використовували максимальну кількість Со, Cu Fe, Zn, Mn.

Таблиця 2 - Використано корму бджолами за весь період досліджень

Дослідні групи
Хелати
Сульфати
Цукор
(контроль)
г
±
г
±
г
±
група А
750,00
5
619,00
-13,3
714,00
-
група B
683,00
8,6
651,00
3,5
629,00
-
група Д
592,00
-8,8
637,00
-1,2
649,00
-



Встановлено, що бджоли віддавали перевагу кормам, до складу яких входили мікро- та макроелементи у формі хелатних сполук. Втім відвідування сульфатних сполук було на 44% менше в порівнянні до запропонованих хелатів і на 36% більше порівняно з контролем.

Трофічна реакція бджіл до кормів з хелатами в порівнянні з контролем складає як 2,7 : 1, тоді як з добавкою сульфатів – 1,6 : 1 (рис. 1). Отже в результаті проведених досліджень було встановлено, що бджоли надають перевагу кормам з мінеральними речовинами у формі хелатних сполук.

Рис. 1 Відвідування бджолами-збирачками годівниці з різними варіантами мінеральної підгодівлі



Підтвердженням тому є і те, що за весь період дослідження бджоли (групи “А”) найбільше спожили корму з добавкою хелатів (див. табл. 2).

На наступному етапі досліджень ставили завдання з’ясувати, як позначаються мінеральні добавки у формі хелатних та сульфатних сполук на тривалості життя бджіл у садках. Для проведення цього досліду було сформовано такі піддослідні групи відповідно до існуючих методик. Перша група (контроль) - бджіл утримували на цукровому сиропі без добавок мінеральних речовин. У другій групі бджолам згодовували цукровий сироп із мінеральними сполуками сульфатів Co, Cu, Fe, Zn, та Mn, а в третій групі - у формі хелатних добавок (рис. 2).

Рис. 1 Відвідування бджолами-збирачками годівниці з різними варіантами мінеральної підгодівлі



Результати досліджень життєздатності бджіл у садках при споживанні кормів із мінеральними добавками хелатів і сульфатів свідчать про те, що на тривалість життя бджіл впливає не лише наявність мікро- та мікроелементів у кормах, але й форма в якій вони знаходяться (хелати, сульфати). Так, за період досліджень було встановлено (рис. 2), що найкращі показники щодо тривалості життя бджіл були при підгодівлі їх цукровим сиропом з добавкою хелатів. У цьому випадку вихід живих особин становив від 57 до 77%, тоді як при згодовуванні кормів із сульфатами цей показник коливався у межах від 39 до 65%.

Окремі дослідні групи бджіл не доживали до кінця експерименту зовсім. Дещо посередні результати (від 45 до 75 %) було відзначено в контрольній групі, де бджоли споживали чистий цукровий сироп. Проте, в порівнянні до дослідної групи з хелатами вони були менше сконсолідовані.

Експериментально доведено позитивний вплив біогенних металів на організм бджіл, який суттєво залежить не лише від кількості мікроелементів у раціоні, але й від хімічної структури сполук, з якими ці мікроелементи утворюють комплекси .

Встановлено кормовий таксис при підгодівлі бджолиних сімей цукром із мінеральними добавками хелатних та сульфатних сполук. Із запропонованих добавок в більшості випадків бджоли надають перевагу хелатним сполукам. Застосування добавки з максимальним вмістом мінеральних речовин (кобальту – 0,10 мг, цинку - 50,0 мг, міді - 21,4 мг, заліза - 97,5 мг, та марганцю – 40,0 мг на 1 кг корму) пожвавлює активність бджіл до збирання корму. Використання мінеральних добавок у формі хелатних сполук продовжує тривалість життя бджіл на 12-16% порівняно до застосування сульфатів.

Список літератури

1. Билаш Н., Беневоленская Б. Заменители корма пчел // Пчеловодство. – 2002. – №2. – С. 24-26.

2. Еськов Е.К. Звуковой сигнал, используемый пчелами для указания расстояния до цели полета. – Труды Научно-исследовательского института пчеловодства. Рязань, 1974. – №3. – С. 79-94.

3. Захаренко М.О., Шевченко Л.В., Михальська В.М., Малюга Л.В., Скиба О.В. Роль мікроелементів у життєдіяльності тварин // Ветеринарна медицина України. – К., 2004. – № 2. – С.13–16.

4. Левченко И.А. Передача информации о координатах источника корма у пчелы медоносной. – К.: Наукова думка, 1976. – 251 с.

5. Нестерводський В.А. Голосіївська дослідна пасіка та її праця //Вісник КСГІ. – К.:,1927. – Т.ІІІ. – С. 199-232.

6. Таранов Г.Ф. Корма и кормление пчел. – М.: Россельхозиздат, 1986. – С. 160.

7. Frisch K, Jander R. Uber den Schwanzeltanz der Bienen. // Z. vergl. Physiol. – 1957. – Vol. 40, №3. – S. 239-263

8. Krol A. Witamina B1 w zywieniu pszczol // Pszczelarstwo. – 1999. – T.50, № 7. – S. 5

9. Piotrowska K., Weryszko-Chmielewska E. Pylek leszczyny - pokarm pszczol // Pszczelarstwo. – 1999. – T.50, № 7. – S. 4-5

10. Taber S. Pollen and bee nutrition // Am.Bee J. – 1996. – Vol.136, № 11. – P. 787-788

11. Wenning C.J. Pollen and the honey bee // Am.Bee J. – 2003. – Vol.143, №5. – P. 394-397

назад

© 2008-2017 Кафедра конярства і бджільництва НУБіП України    Дата останнього оновлення Дата оновлення
Розробка і дизайн:    Головецька В.В.  k_pchela@ukr.net