Головна
Історія кафедри
Викладацький склад
Навчальна робота
Наукові розробки
Кафедра пропонує
Оголошення
Наші пасічники



Контакти:

Адреса: м. Київ,
вул. Генерала Родимцева, 19,
Голосіївська навчально-дослідна пасіка

Телефон:   527-80-71
527-88-58

Русский

Одержання прополісу – збільшення прибутковості пасіки, зміцнення здоров’я людей

Скрипник В.В., Головецький І.І., Бочков В.М.
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
Корбут О.В.,
Київський національний медичний університет ім. О.О. Богомольця


Продукти, які ми отримуємо від бджіл, дуже різноманітні за походженням, складом, властивостями і значенням для людей. Серед пасічної продукції на першому місці і за обсягом виробництва, і за попитом серед населення займає мед. Але не менш важливе значення в раціональному харчуванні, профілактиці і лікуванні захворювань мають й інші продукти бджільництва.

Одним з додаткових продуктів бджолиного гнізда є прополіс. Про його цінні якості знали ще в Древньому Єгипті (при муміфікуванні трупів), а пізніше у Древній Греції і Римі використовували для зцілення від багатьох захворювань. Про прополіс, як важливий природний лікувальний засіб, можна прочитати в багатьох стародавніх лікарських порадниках.

В давнину прополіс нарівні з медом і воском був предметом широкої торгівлі і ціна його була вищою порівняно з іншими продуктами бджільництва. Через те, що ціна на прополіс була висока, його стали поступово замінювати дешевшими засобами (тополевою олією).

З аптечної практики прополіс зовсім зник до кінця XVІІІ століття. Через певний час його знову ввели в медицину як засіб для лікування ран, мозолів і злоякісних новоутворень. Впродовж XІХ ст прополіс мав широке застосування. Поява у ХХ ст нових ефективних хімічних антимікробних засобів сприяла тому, що прополіс був незаслужено забутий. Тільки в другій половині ХХ ст зріс інтерес до продуктів бджільництва, і прополісу зокрема. Нині термін “прополіс” ми чуємо щодня завдяки численним рекламам зубних паст, кремів, бальзамів та інших косметичних засобів з його додаванням. Щорічно зростає потреба в прополісі для медицини, промисловості – при виготовленні водостійких і декоративних фарб для дерева (музичні інструменти, меблі, посуд, скриньки, тара для харчових продуктів) і металу (інструмент, покрівля). Тому попит на прополіс щорічно зростає, а збільшення обсягів його виробництва сприяє підвищенню прибутковості пасік.

Термін “прополіс” є загальновживаним, хоча в деяких мовах існують синоніми (наприклад, бджолиний клей, уза, смолка та ін.).

Назва прополісу складається з двох термінів: латинського “про” – перед, попереду і грецького “поліс” – місто, фортеця. У латинській мові існує близьке споріднене слово, що означає “гладити, шліфувати”. Деякі вчені вважають, що прополіс походить від грецького “прополісу”, що означає “зашпаровувати, замащувати, заклеювати”. Зважаючи на те, що у вулику прополіс використовується як ремонтно-будівельний матеріал, а також для бальзамування, перераховані визначення не суперечать одне одному, а доповнюють і розширюють значення терміну.

Бджоли замащують прополісом щілини, згладжують нерівності у вулику, полірують стінки комірок стільників, використовують його для кріплення вертикальних стільників до основи стельової дощечки, захисту житла від холоду і спеки.

Коли у вулик проникають інші комахи, слимаки, ящірки, миші, жаби, бджоли зажалюють їх, покриваючи потім шаром прополісу і воску. Замуровані у вулику трупи перетворюються в мумії і ніколи не розкладаються.

Встановлено, що для різної мети бджоли використовують прополіс неоднакової якості (складу). Так, для покриття внутрішньої поверхні комірок використовується особливий бальзамічний прополіс, а для замащення отворів у вулику, покриття стелин і рамок – липкий прополіс з домішкою воску, пилку та різних речовин, включаючи сміття вулика.

Прополіс є ефективним бактерицидним засобом і оберігає бджолину сім’ю від вірусів, грибків та бактерій, сприяє збереженню постійного здорового мікроклімату у вулику, стримує руйнування стінок житла. Встановлено, що на тілі бджіл, які постійно контактують з прополісом, не живуть патогенні мікроорганізми. Тому бджіл відносять до найчистіших комах.

До складу прополісу входять:

- рослинні смоли, що складаються з органічних кислот у вигляді суміші (55 %);
- бальзами, які містять дубильні речовини (8 %), ефірні олії (8 %), ароматичні альдегіди, фенолокислоти;
- віск (22 %);
- квітковий пилок (5-11 %);
- механічні домішки;
- зольні елементи (кальцій, калій, марганець, цинк, алюміній, натрій, фосфор, залізо, магній, мідь, кобальт, ванадій, кремній, стронцій);
- вітаміни (тіамін, рибофлавін, нікотинова та аскорбінова кислоти, провітамін А).

Обов’язковими складовими прополісу є флавоноїди (їх виявлено 19) і секрет верхньощелепних залоз бджіл, до складу якого входить 10-окси-2-деценова кислота.

Враховуючи відносно високий вміст фенольних сполук, до яких належать флавоноїди (до 25 %) і фенолокислоти, академіком О.І. Тихоновим у 1977 р. була висунута гіпотеза, а потім і доведено, що саме цей клас хімічних сполук визначає спрямованість лікувальних властивостей прополісу. Ця обставина є важливою аргументацією висунутої акад. О.І. Тихоновим теорії походження прополісу:

Зібрані бджолами речовини органічного і неорганічного характеру є тільки вихідною сировиною, яку цілеспрямовано, під дією фізіологічних процесів організму, бджоли перетворюють у біологічно активний комплекс сполук хімічного складу і біологічної дії. Він є одним з найнеобхідніших засобів, що забезпечують нормальне функціонування бджолиної сім’ї.

Фізичні властивості прополісу. За зовнішнім виглядом прополіс являє собою аморфну смолисту масу або крихку, неоднорідну за структурою. Колір прополісу залежить від виду рослин, які відвідували бджоли: якщо він заготовлений у хвойному лісі, то буває темно-зеленого або темно-бурого кольору, якщо в листяному – жовто-сірого або коричневого. Прополіс зі степової зони найчастіше коричневий; з лісостепової – темно-зелений або зеленуватий. Зібраний в Україні, він має, як правило, темно-зелений, коричневий або бурий колір. Можна зустріти прополіс, який майже позбавлений запаху, але в більшості випадків він видає специфічний гострий аромат, що нагадує певною мірою запах меду і воску, тополиних і березових бруньок, ваніліну. Смак прополісу гіркий, пекучий, в’язкий. При горінні видає типовий запах ладану.

Консистенція прополісу залежить від температури, причому з часом вона змінюється. Нижче 15oС прополіс – тверда, крихка речовина; при вищій температурі, особливо понад 30oС, він стає пластичним, м’яким. У свіжозібраному стані він липкий, клейкий; згодом під дією сонячних променів твердне і стає крихким. При нагріванні прополіс поступово розм’якшується. У текучий стан переходить звичайно при 64-69oС (без чіткої температурної межі). Густина прополісу залежно від вмісту в ньому воску коливається від 1,112 до 1,136 г/см3. Він добре розчиняється в етиловому спирті, ефірі, бензині, трохи гірше в скипидарі, хлороформі. Розчинність прополісу залежить від температури розчинника.

Біологічні властивості прополісу обумовлені унікальним комплексом хімічних сполук, що входять до його складу.

Найширше вивчена антимікробна дія прополісу, дослідження якої розпочалися в 50-ті роки минулого століття. Підставою для цього слугував той факт, що на маленькій площі вулика знаходиться до 60 тис особин, зберігаються продукти, що можуть бути поживним середовищем для мікроорганізмів, підтримується стала температура, оптимальна для розвитку багатьох бактерій, але і вулик, і продукти, які у ньому зберігаються, стерильні. Цьому сприяє антибіотичний ефект прополісу. Хімічний аналіз показав, що домішки прополісу присутні в усіх продуктах бджолиного гнізда, вкривають стільники; ця речовина захищає бджіл від хвороб і сприяє збереженню всього, що присутнє в гнізді.

Одержання і вилучення прополісу. Джерелом прополісу є смолисті речовини різних рослин, які бджоли збирають з бруньок, молодих гілок і листя тополі, берези, верби, осики, сосни, ялини, каштана, вільхи, а також деяких трав. Відомі випадки, коли бджоли приносили у вулик садовий віск, олійну фарбу, різні клейкі та смолисті речовини.

Збиранням прополісу займається невелика кількість бджіл, віком старше 15 діб. Після збору прополісу бджоли-збирачки займаються вуликовою роботою і дуже рідко підключаються до збору нектару. Одна збирачка при однократному взятку доставляє у вулик близько 10 мг бджолиного клею. У звичайних умовах від бджолиної сім’ї за сезон можна зібрати в середньому 80-120 г прополісу. Головний період відкладання прополісу відбувається наприкінці літа і восени, дуже рідко навесні.

Механізм збору прополісу докладно описаний Мейером. Бджоли захоплюють смолисті речовини щелепами і витягують їх у вигляді нитки доти, поки не порветься. Потім кігтиками ніжок бджола знімає грудочку смоли з щелеп і поміщає її в пилкові кошички. Під час збору бджола змішує смолисті речовини із секретом верхньощелепних залоз. Збір прополісу продовжується довго і бджоли-збирачки часто переривають цей процес та повертаються в гніздо, щоб підживитись. У вулику бджола не звільняється від прополісу сама, а доручає цю роботу вуликовим бджолам, очікуючи їх іноді дуже довго (від однієї години до двох днів).

Технологія одержання прополісу основана на інстинкті бджіл замащувати прополісом щілини. У бджолиному гнізді прополіс розміщений нерівномірно. Місцями його найбільшого скупчення є: вуликова стелина (яка виконує роль стелі), верхні бруски рамок і льоток. Бджолярі використовують відповідні пристосування в цих місцях для збільшення збору товарного прополісу. Встановлено, що сумарна кількість цього цінного продукту у вулику складає приблизно 150-200 г. Без шкоди для бджолиної сім’ї можна щорічно відбирати до 80 г товарного прополісу, якщо ж застосувати стимулювання бджіл до прополісування, збір прополісу можна значно збільшити.

У результаті проведених дослідів з рамкою-решіткою, поміщеною в гнізді, над і під гніздом бджолиної сім’ї, було встановлено, що в щілини менших розмірів (від 0,1 до 2,5 мм) бджоли відкладають прополіс, щілини великих розмірів (від 3,5 до 10 мм) замащують, як правило, воском, а іноді сумішшю воску з прополісом. Встановлено оптимальні розміри рамки-решітки для збору прополісу в бджолиних сім’ях: ширина щілини – від 1 до 3 мм, довжина – 420 і глибина – до 4 мм. Доцільно застосовувати рамку-решітку тільки над гніздом. Останнім часом широко використовують пластикові рамки-решітки, з яких прополіс легко вилучається після охолодження, а товарний продукт одержують чистіший (без домішки деревних друзок).

Іншим поширеним варіантом одержання прополісу є використання тканинних стелин, різновидом яких служить антимоскітна сітка. Вони встановлюються над гніздом бджіл. В активний період життєдіяльності сім’ї бджоли прагнуть понизити температуру свого житла, для цього вони вдаються до вентиляції, проріджування (прогризання) тканини стелини. Але з початком підготовки до зимівлі бджоли прагнуть зменшити втрати тепла з гнізда і тому посилено відкладають прополіс у стелинах. Результати дослідів показали, що найпридатніші для одержання прополісу рідкотканинні стелини. Завдяки великій проникності вони негайно будуть прополісуватись бджолами, оскільки знаходяться в найвразливішому для них місці – над вуличками гнізда.

Додатковим джерелом одержання товарного прополісу є підстелини. Вони являють собою поміщену під звичайну вуликову стелину додаткову рідку тканину (підстелину) спеціально для того, щоб бджоли відкладали прополіс. Підстелину прикріплюють або пришивають до стелини. Замінюють звичайні стелини подвійними на початку пасічного сезону, а восени їх повертають сім’ї.

Не менш важливим резервом одержання прополісу є льоткова щілина. У рамкових вуликах цей отвір висотою 8 мм розташовано в середній або нижній частині. В активний період через льоток вилітають і залітають бджоли-збирачки, поблизу нього зосереджені сторожові бджоли. Через льоток здійснюється вентиляція гнізда. З пониженням (навіть незначним) температури, особливо у нічні години, у вулик починає надходити холодне повітря і бджоли посилено замащують вуликову щілину прополісом, зменшуючи її розміри. Особливо сильно замащується віддалена відносно центру вулика сторона льотка. У тих місцях, де рух бджіл у льотку інтенсивніший, прополісування слабше.

До кінця сезону льоток буде майже повністю закритий прополісом; залишається лише кілька маленьких отворів (6-10) для проходу бджіл, площа льотка, забудована прополісом, складає приблизно 75 %. Сім’ї, що замащують свої льотки, відкладають за сезон від 11 до 29 г прополісу. Якщо стимулювати бджіл до відкладання прополісу (наприклад, шляхом збільшення розміру льотка), кількість його зростає до 40-70 г.

Ефективним є спосіб використання вставних льоткових касет. Їх застосовують у вуликах, які мають на передній стінці вставні втулки (12-рамковий вулик), а також у багатокорпусних вуликах з одним льотковим вкладишем. Видаливши втулку або льотковий вкладиш, в утворений проріз вставляють льоткову касету. Намагаючись обмежити доступ у вулик нічного холодного повітря, бджоли інтенсивно запрополісовують сітку касети. Найпродуктивніший період використання касет – з початку червня до середини серпня. Касета обладнана таким чином, щоб можна було змінювати величину льоткового отвору. Це здійснюється за рахунок переміщення льоткової заслінки або видалення льоткової планки касети. При повністю відкритому льотку збільшується приплив свіжого повітря, особливо в нічні години, що активізує діяльність бджіл до відкладання прополісу.

Крім льотка у вулику є і малопомітні для людського ока щілини. Це з’єднання між корпусом і дном, корпусом і магазинами, дошками в корпусі, плечиками рамок і фальцями, стелиною або стелинами і ребром верхніх брусків рамок, іноді між нижніми і бічними брусками рамок та дном або стінкою корпуса. Тріснутий сучок у стінці корпуса або бруска рамки, навіть отвір, проколотий шилом у рамці при оснащенні її дротом – всі ці щілини бджоли замащують прополісом.

Чим більше в бджолиному гнізді щілин, тим більше буде відкладено прополісу. Але при цьому потрібно пам’ятати, що зі збільшення кількості щілин, зростають тепловтрати, а це особливо згубно для бджіл у весняний і осінній періоди, коли вони піддаються впливу знижених температур і вологих вітрів. Виходячи з цього, період з червня по вересень – найпридатніший для одержання товарного прополісу.

Способи вилучення прополісу з вуликів. Запрополісовані стелини (або підстелини) виймають з вуликів наприкінці сезону (у серпні – на початку вересня). Ця операція не трудомістка і полягає в заміні запрополісованої стелини новою або раніше очищеною від прополісу. Таку заміну звичайно здійснюють одночасно з виконанням чергового осіннього огляду сімей. Зібрані з вуликів стелини складають стопками в сухому приміщенні і зберігають до настання морозів. Витриманий при температурі мінус 10-20oС прополіс стає крихким і легко відокремлюється від тканини. Якщо прополіс відокремлюють від тканини вручну, зшкрібаючи стамескою, то проморожувати стелини не обов’язково – це можна виконувати при будь-якій температурі, але така робота вимагає великих затрат ручної праці.

Встановлено, що прополіс, зібраний з підстелин, відрізняється вищою біологічною активністю порівняно з тим, що отриманий зі звичайних стелин. Пояснюється це тим, що при машинному способі зняття прополісу він відділяється з тонкої тканини підстелини практично весь. У такий спосіб щорічно виходить продукція збору саме даного року, тоді як при обробці грубшої стелини в продукцію частково потрапляє прополіс збору минулих років.

Відбір прополісу з вуликових рамок виконують влітку. Основним інструментом служить пасічна стамеска. Бджоляр знімає з вулика дах і утеплення, відгинає стелину на половину рамок гнізда і злегка окурює бджіл. Потім стамескою зшкрібає прополіс з верхніх брусків рамок і складає його в посуд. Ті ж операції здійснюють і на другій половині гнізда.

Звичайно доводиться знімати прополіс не з усієї поверхні бруска, а лише з верхньої його площини поблизу плечок рамки, тому що іншу частину бруска бджоли зашпаровують у більшості випадків воском. Вибирають прополіс стамескою також і між плечиками рамок у фальцях вулика.

Запрополісовані льоткові касети вилучають з вулика в середині серпня і зберігають до настання морозів. Проморожений прополіс стає крихкий і легко відділяється з сітки механічним постукуванням. Аналогічно одержують прополіс і з пластикових рамок-решіток. Після проморожування рамку згинають кілька разів у різні сторони і прополіс легко випадає зі щілин. Дерев’яні рамки-решітки вимагають більших затрат праці. Кожну планку очищають від прополісу стамескою.

З зібраного прополісу видаляють шматочки деревини, воску, залишки мертвих бджіл, вибираючи їх вручну або просіваючи через сита. У готовому для реалізації прополісі допускається не більше 20 % домішок.

Очищений прополіс скачують у грудки по 50-100 г, загортають в пергаментний папір, а подрібнений у вигляді крихт – в пакети з парафінованого паперу. На промислових пасіках прополіс пресують у брикети. Зібраний зшкрібанням прополіс має неоднорідну за забарвленням “мармурову” поверхню, відрізняючись цим від прополісу, отриманого з стелин і пресованого з однорідної порошкоподібної маси.

Зберігання прополісу. Прополіс містить леткі і нестійкі до нагрівання та кисню повітря сполуки, тому очищати його від механічних домішок хімічно або термічно, а також обробляти для цього водою при підвищеній температурі не можна.

З часом прополіс може набувати темнішого і навіть чорного забарвлення, стає крихким і поступово втрачає свої якості.

При правильному зберіганні прополіс не втрачає лікувальних властивостей тривалий час, однак найбільш вираженою лікувальною дією володіє свіжозібраний прополіс. За даними В.Г. Чудакова при температурі 4 і 23oС кислотне і йодне числа прополісу не змінюються протягом часу від чотирьох місяців до семи років, а відновна здатність і протимікробні його властивості – 3 роки.

Зберігають прополіс у темному сухому прохолодному місці, захищеному від дії прямого сонячного проміння, краще в герметично закритому посуді (наприклад, у банках з темного скла) при температурі не вище 25oС. Закупорений у такий спосіб прополіс не втрачає своїх лікувальних властивостей до 10 років.

назад

© 2008-2017 Кафедра конярства і бджільництва НУБіП України    Дата останнього оновлення Дата оновлення
Розробка і дизайн:    Головецька В.В.  k_pchela@ukr.net