Головна
Історія кафедри
Викладацький склад
Навчальна робота
Наукові розробки
Кафедра пропонує
Оголошення
Наші пасічники



Контакти:

Адреса: м. Київ,
вул. Генерала Родимцева, 19,
Голосіївська навчально-дослідна пасіка

Телефон:   527-80-71
527-88-58

Українські бджоли в своєму ареалі

Головецький І.І.
Національний університет біоресурсів і природокористування України



Нині в Україні створена мережа племінних господарств, в яких проводиться робота з селекції, збереження та репродукції української та карпатської порід бджіл. Вона складається з племінних заводів, племінних бджолорозплідників та племінних пасік, атестованих Міністерством аграрної політики України. В ареалі української породи спеціалізовані бджолорозплідницькі господарства і пасіки комплексного виробничого напряму стають осередками чистопородного її розведення і відродження.

Одним з прийомів чистопородного розведення є розмноження сімей і виведення маток за генеалогічними групами. На пасіці розводять групи сімей відомого за генеалогією походження. Кожна з цих груп започаткована видатною маткою і нараховує чималу кількість нащадків у різних поколіннях. Для спаровування маток (дочок, внучок) всіх генеалогічних груп створюється єдиний фон племінних трутнів, що забезпечує збагачення спадкової основи і гетерозиготність нащадків. Метод генеалогічних груп використовується кафедрою бджільництва ім. В.А. Нестерводського при селекції українських бджіл у напівзакритій популяції в плембджолорозпліднику “Прибузькі медобори” на Хмельниччині.

Оскільки на багатьох пасіках ще утримується значна частина помісних сімей, є можливість спаровування маток з випадковими трутнями і створюється ризик та невпевненість продовження сімей певної генеалогії без “прилиття крові” іншої породи. Тому висловлюються припущення різного роду щодо українських бджіл – сумнівність у їх чистопородності з племінних господарств і навіть наявності існування в тих чи інших місцевостях. Це викликає необхідність з’ясувати міру збереження у бджіл генеалогічних груп властивих їм морфологічних ознак і продуктивних якостей. При цьому важливо знати, наскільки вони змінюються в руслі вдосконалення чи втрачаються в небажаному напрямі. З цією метою нами проведені багаторічні досліди на бджолиних сім’ях української породи хмельницького внутрішньопородного типу, основною базою створення якого є племінний бджолорозплідник “Прибузькі медобори”.

Виконавши проміри екстер’єру бджіл материнських сімей дев’яти генеалогічних груп хмельницького внутрішньопородного типу, ми провели порівняльний аналіз промірів довжини хоботка, кубітального індекса, дискоїдального зміщення і породної ознаки воскового дзеркальця п’ятого стерніта. Ці екстер’єрні ознаки бджіл досить стабільні і надійні у визначенні належності їх до певної породи, зокрема, за достатньою контрастністю, порівняно з сірою гірською кавказькою породою.

В таблиці наведені результати морфометричних досліджень бджіл, які вивелися з розплоду маток I-IV поколінь відповідних їм 9 родоначальниць генеалогічних груп.






























Встановлено, що середня довжина хоботка у бджіл сімей-родоначальниць усіх 9 генеалогічних груп була в межах 6,35-6,61 мм. Зауважимо, що довжина хоботка у бджіл материнських сімей першого покоління майже всіх генеалогічних груп залишилася практично незмінною або збільшилася.

Хоботок бджіл у материнських сім’ях з матками другого покоління в чотирьох генеалогічних групах скоротився незначною мірою, а в інших групах він залишився майже незмінним або збільшився на 0,11-0,17 мм. У бджіл від частини материнських сімей третього покоління їхніх маток хоботок вкоротився до 6,32-6,49 мм порівняно з бджолами сімей відповідних родоначальниць, в інших довжина його збільшилась на 0,03-0,11 мм. В цілому довжина хоботка бджіл у материнських сім’ях з матками генеалогічних груп в чотирьох поколіннях залишається достатньо стабільною. Від початкового значення, властивого бджолам сім’ї-родоначальниці, в її наступних поколіннях спостерігається тенденція незначних змін у бік середнього значення (близько 6,44-6,51 мм), що перебуває в межах типових параметрів української породи.

Ознака кубітального індекса у бджіл материнських сімей з матками I-IV поколінь була типова для породи з коливаннями середнього показника кожної від 2,28 до 2,42, тобто з меншими межами розмаху, ніж зареєстровано в родоначальниць генеалогічних груп (2,21-2,62). Отже, кубітальний індекс бджіл як ознака чистопородності при використанні материнських сімей у генеалогічних групах через наступні покоління не тільки зберігається в межах властивої для породи характеристики, а й піддається консолідації, про що свідчить звуження параметрів між крайніми значеннями. Подібно виглядають дані екстер’єрних промірів крила для визначення дискоїдального зміщення. У бджіл материнських сімей, які стали родоначальницями, міжгрупові відмінності коливалися на рівні 56-100% позитивних випадків. За цією ознакою бджоли від маток наступних поколінь показали кращі результати чистопородності. У II поколінні бджіл з позитивним відхиленням по групах було від 68 до 94 %, а в III поколінні межі зблизилися до 70-88 %, що більше відповідає вимогам стандарту породи.

Відповідно до вимог стандарту в чистопородних сім’ях української породи бджіл з випуклою лінією заднього краю воскового дзеркальця п’ятого стерніта має бути 75-90 %. У наших дослідах при формуванні генеалогічних груп сім’ї з матками-родоначальницями мали в своєму складі від 56 до 92 % таких бджіл. В наступних поколіннях материнські сім’ї забезпечували виведення бджіл з вищою відповідністю встановленим вимогам (78-89 %). Від маток у третьому поколінні виводилися бджоли, 80-90 % яких мали типову характеристику української породи (випуклу лінію воскового дзеркальця). Поряд з цим слід зазначити, що бджоли від маток різних поколінь у деяких генеалогічних групах були перемінно мінливими за окремими ознаками.

З аналізу експериментальних даних випливає, що материнські сім’ї в генеалогічних групах стійко зберігають у I-IV поколіннях маток характерні ознаки екстер’єру бджіл, типові для української породи, зокрема внутрішньопородного типу “Хмельницький”. Зважаючи на те, що в технології штучного виведення маток використовуються личинки, які розвиваються із зародка однакової для обох жіночих особин природи, стає очевидним прогнозування якості майбутніх материнських сімей методом оцінки бджіл за комплексом їхніх екстер’єрних ознак на початковому етапі заснування генеалогічних груп. Родоначальниці груп, отримавши позитивну оцінку чистопородності за даними екстер’єрних промірів та господарських якостей, стають перспективними для одержання товарної племінної продукції і відбору та використання маток у материнських сім’ях наступних поколінь.

На цій основі можливе посилення репродукції маток за походженням (вибірково) з певних генеалогічних груп, сім’ї яких мають сукупність важливих біологічних ознак і рис господарської цінності. Як приклад, це генеалогічні групи № 163 і 90, бджоли яких виявили типові ознаки породи у I-IV поколіннях маток і показали високі продуктивні якості.

Характеризуючи в цілому експериментальні дані таблиці, можна дійти висновку про надійне збереження ознак чистопородності бджіл в материнських сім’ях чотирьох поколінь маток, виведених у генеалогічній групі. Отже, у практиці бджільництва стає можливим не обмежуватися використанням материнських сімей для виведення маток лише від їхніх засновниць, а й маток наступних поколінь. Результати досліджень показали стабільний прояв у бджіл в наступних поколіннях певною мірою оптимізованих характеристик, властивих породі в межах стандарту.

Визначення належності бджіл до тієї або іншої породи за особливостями екстер’єру, фізіології, етології та показниками господарської цінності при наявності в її ареалі помісних сімей потребує уточнення іншими методами, оскільки спостерігається широка варіація бджіл навіть в межах однієї породи або популяції. Для пасік лісостепової і степової зони України важливо оберігати чистопородний матеріал від впливу сірих гірських кавказьких, а останнім часом і карпатських бджіл. Тому виникає необхідність в розробці певних заходів на встановлення чистоти бджіл. Одним з таких заходів є цитогенетичний метод вивчення ДНК в ядрах клітин гемолімфи різних стаз бджіл, розроблений О.В. Капраловою і Л.В. Дубовою (1989). Нами було досліджено проби бджіл чистопородних сімей, що належать до племінного матеріалу хмельницького внутрішньопородного типу, сім’ї яких за екстер’єрними ознаками повністю відповідають вимогам української породи. Генетичний аналіз їх проб проведено одночасно в порівнянні з карпатськими бджолами селекції В.А. Гайдара.

Проведений аналіз показав, що бджоли української породи за результатами ДНК-тестування чітко відрізняються від бджіл гірських районів Карпат. Досліджувані бджоли характеризуються високою однорідністю в межах своїх порід. Між породами вони добре диференціюються за допомогою підібраних ДНК-маркерів.

Порівняння результатів досліджень на генетичну дактилоскопію показало не тільки добре виражені породні відмінності українських і карпатських бджіл, а й відсутність у них ознак сірої гірської кавказької і середньоросійської порід.

Встановлена в спільних з В.А. Гайдарем дослідах породна специфічність генома бджіл, відібраних в типових умовах ареалу їх існування (Карпати і Лісостеп України), дає підставу стверджувати про належність українських та карпатських бджіл до різних порід, які характеризуються своїми особливостями за ознаками екстер’єру, поведінки, пристосованості до збирання корму, стійкості проти впливу факторів середовища. Отримані нові дані щодо характеристики цих двох порід наводять на необхідність аналізу наявних даних з результатів вивчення історії їх формування, методів розведення, селекції, районування при сучасному господарському використанні та збереження у чистоті в своєму природному ареалі.

Варто відмітити, що генетична однорідність бджіл хмельницького внутрішньопородного типу, який складається з 9 генеалогічних груп, збігається з ознаками консолідованості за результатами вивчення екстер’єрних промірів. Так, міжгрупові коливання середньої довжини хоботка проявляються в межах 6,34-6,63 мм, кубітального індекса 2,18-2,62, дискоїдального зміщення 72-94 % позитивних випадків, випукла форма заднього краю воскового дзеркальця п’ятого стерніта 64-96 %.

Таким чином, селекція бджіл методом чистопородного розведення з одночасним структурування відібраного матеріалу на генеалогічні групи при використанні основних породовизначальних ознак екстер’єру для постійного контролю належності сімей до української породи підтверджена методом виявлення ДНК-маркерів. Відсутність у них ознак інших порід вказує на можливість утримання чистопородних сімей в осередках напівзакритої популяції і достатню ефективність їх використання та контролю якості материнської групи за ознаками екстер’єру бджіл.

Привертає увагу той факт, що відібрані чистопородні сім’ї, бджоли яких за екстер’єрними ознаками відповідають вимогам стандарту породи, показали значну відмінність за показником ферментативної активності підглоткових залоз. За експериментально встановленим характером кореляції вони відповідно до фізіологічних можливостей бджіл здатні накопичувати різну кількість меду в своїх гніздах. Результати досліджень показують велику різноякісність сімей, як в цілому між собою у внутрішньопородному типі, так і по генеалогічних групах.

Таким чином, в результаті виконаних наукових досліджень стосовно фізіологічної пристосованості бджіл до збирання і переробки нектару отримано нову інформацію про наявність на пасіках сімей з підвищеним рівнем активності інвертази гіпофарінгеальних залоз. Ця ознака може бути суттєвим доповненням до комплексної оцінки материнських сімей в технології виведення маток, оскільки: 1) перебуває в тісному взаємозв’язку з кількістю перероблюваної сахарози і тому є важливим показником для прогнозування медової продуктивності сімей з матками певної генеалогії; 2) проявляється різною мірою у популяціях однопородних сімей, що свідчить про успадковану здатність їх адаптації до фактора вуглеводного живлення; 3) показує можливість використання як ознаки селекційного поліпшення бджолиних сімей в напрямку збільшення медової продуктивності через материнські сім’ї, що обумовлено великим розмахом коливань показника в популяції.

В даний час дуже важливо виявити цінні осередки місцевих бджіл, правильно вибрати варіанти поліпшення бджіл на окремих пасіках і цілих популяцій. Розпочинається відродження української породи бджіл, поширюється метод чистопородного розведення, витісняючи помісі невідомих поколінь.


назад

© 2008-2017 Кафедра конярства і бджільництва НУБіП України    Дата останнього оновлення Дата оновлення
Розробка і дизайн:    Головецька В.В.  k_pchela@ukr.net